Настя Гордова переїхала до Польщі у 2013 році, щоб отримати диплом економіста. Вона знала математичні формули та вправно малювала графіки, але серцю не накажеш.
У студентські роки дівчина випадково пішла до «Школи стилістики» та закохалась у сферу моди. Тепер Настя стилізує зйомки, малює ескізи одягу та вивчає проектування. Спілкувалася наша журналістка Ніна Дей.
Як я опинилась у Польщі
Я народилася і виросла в Україні, проте в 9 класі ми з мамою вирішили, що навчатися в університет я поїду до Польщі. У перші дні все видавалося нереальним, наче я приїхала на екскурсію на кілька днів і зараз треба буде повертатися в реальність. З першого ж курсу я помітила, що у поляків дуже активне студентське життя. На одній з таких тусовок я познайомилась зі сферою моди: тоді у Кракові на кілька годин перекрили трасу, щоб переодягнені студенти змогли покататися на роликах по місту. Іншого ж разу на Ринковій площі влаштували танці у чудернацьких костюмах.
Випадкове знайомство зі сферою моди
На останньому році навчання в універі я вирішила податися у «Школу стилістики». До цього я колекціонувала Vogue і пускала слину на усілякі креативні фешн-зйомки та стильно одягнених людей. Курс тривав з жовтня по липень. На заняттях я вивчала історію моди, іміджмейкінг, стилізацію комерційних фотозйомок, тренди, чоловічу стилізацію, та як це — бути персональним стилістом.
Тоді всі ці дисципліни були відкриттям, адже я ніколи не задумувалася, наскільки мода складна і багатошарова.
Мода — це про маніфестацію та самовираження, а не просто про те, щоб одягти зранку перше, що випало на тебе з шафи. Це спосіб щось сказати оточуючим через убрання.
Через одяг ми розповідаємо оточуючим про себе. Коли усвідомлюєш цей факт, жити стає значно цікавіше, адже за допомогою одягу можна бавитися із тим, якою тебе побачать оточуючі.
Перші спроби у стилістиці зйомок та показів
Під кінець навчання у школі стилістка Веро могла взяти на стажування чотирьох студентів, аби ми мали можливість проявити себе на реальних проектах. Звісно, я подалась і мені пощастило потрапити в команду. У Веро був проект зі стилізації показу для італійської фірми, яка виготовляла професійні засоби для перукарів.
Акцент під час показу мав бути саме на зачісках моделей, цим займалися перукарі. А ми з Веро та трьома іншими дівчатами продумували одяг та аксесуари, за запитом все мало бути авангардним.
Це колосальна робота насправді, велика команда працювала над тим, аби все пройшло на найвищому рівні. Ми як асистентки допомагали з добором речей, примірками, контролювали, аби нічого не загубилося. Усі речі та аксесуари ми мали повернути цілими та неушкодженими
туди, звідки їх взяли.
Стилізація моєї першої фотосесії вийшла не такою вдалою, нам дали тему — живопис. Я працювала самостійно над усім: придумала ідею, знайшла модель, візажиста та навіть декорації.
Я трохи розгубилася, бо одяг, який я обрала, не пасував моїй моделі. Але мені пощастило, що моя візажистка допомогла і ми врятували ситуацію на ходу. З кожної поразки можна винести висновки.
Стилістика + проектування = любов
Після школи стилізації я вирішила, що хочу навчатися далі, але спробувати напрям проектування. Мені не цікаво ходити в торгівельні центри і порпатися в мас-маркеті, адже у цьому одязі ходить багато хто, для мене це ніби втратити винятковість.
Останнім часом я надаю перевагу свідомому шопінгу: мені простіше і цікавіше шукати одяг на секонд-хендах та блошиних ринках. Таким чином я зменшую споживання, витрачаю менше грошей та не боюся зіпсувати річ, якщо хочу переробити її. Та головне — можу знайти особливі вбрання, яких немає в інших.
Проектування одягу зацікавило мене можливістю втілювати вигадані у своїй голові речі. У мене вже був такий досвід на весіллі — свою сукню я намалювала сама, і з цими ескізами звернулась до швеї та в результаті отримала сукню мрії. Щоб я могла сама не лише придумувати речі, але й шити їх, потрібно вивчити основи проектування та конструкції одягу, як поводить себе та чи інша тканина.
Тож я записалась на курси «Мода і тренди: проектування одягу та аксесуарів» у Академію образотворчих мистецтв у Лодзі. Там навчалися багато відомих у Польщі проектувальників. Заняття проходять по вихідним, серед предметів: проектування та конструювання одягу, фешн-ілюстрація, портфоліо, фотошоп, друк на тканині, керування власною маркою (маркетинг, авторське право тощо).
Тут усі викладачі практикують: хтось працює журналістом у сфері моди, хтось стилізує покази, хтось конструює одяг. Тому й саме навчання має дуже практичний підхід, теорію одразу закріплюємо практикою. Я отримую неймовірне задоволення від процесу: ми сидимо на заняттях, малюємо різні плями, а потім придумуємо, що з цих патернів можна виготовити.
Іноді дивимося покази мод відомих дизайнерів та обговорюємо їх. Для мене це нові відчуття.
Курс закінчується захистом дипломної роботи, до якої мають увійти:
- портфоліо (фото виконаних завдань, опис ідеї своєї колекції);
- мінімум 3 готових проекти одягу;
- готові аксесуари;
- зразки друку власного малюнку на тканині.
У моїх планах на життя — потрапити на обкладинку фешн журналу, написати та випустити власну книгу, можливо, створити марку одягу в категорії sustainable. Я б зробила ставку на натуральні матеріали, базові кольори та класичні форми, але з можливістю персоналізації, аби ті, хто б носив мій одяг, почували себе більш впевненими. Як у Олександра Макквіна, коли жінки одягали речі його бренду, то казали, що відчували себе могутнішими, він додавав їм сили.
Що порадиш тим, хто хоче потрапити у сферу фешн
Моя бабуля каже: «Очі бояться, а руки роблять». Я б радила прислухатися. Не бійтеся і не запихайте себе в дальній куток. Завжди варто з чогось почати, а там буде видно. У моді багато можливостей: бути моделлю, візажистом, стилістом, фотографом, журналістом, блогером, критиком, проектантом… Усе залежить тільки від вас та ваших інтересів. Я з усіх сил триматиму кулачки за кожного новачка у цій сфері, вірю, що все у вас вийде.
Читайте також: Wish list: 7 вещей, которые нужны каждой девушке этой весной
