«Коровай» – погляд вглиб української весільної традиції із GUNIA Project
Нова колекція GUNIA Project — погляд вглиб української весільної традиції. Святкова ритуальність, елементи вбрання молодих та зразки мистецтва минулого стали натхненням дизайну для сучасності. Запрошуємо на весілля. Колекція «Коровай» це художній підхід до фіксації давніх весільних атрибутів в дизайні теперішнього часу. Підготовка до весілля була певною містерією, оспівувалася в піснях, мала у собі унікальний трепет. Особливою видалася і робота над колекцією «Коровай».
В колекції вперше представлені чоловічі вишиті сорочки, разом з новими силуетами жіночих сорочок з рясною вишивкою у різноманітних техніках: гладь, рішельє, вирізування. Лінію осінньо-зимового одягу розвивають светри ручної та машинної в’язки, широкі юбка-штани, об’ємні пончо та жилет скульптурного крою, натхнений традиційною корсеткою. Цілісність образу та чутливої естетики підтримують аксесуари: м’які шапки, шарф-пончо, контрастні шкарпетки з ружею та чохол-гаман з квітами.
Українська традиція засвідчує цінність весілля у багатій обрядовості та символіці розквіту життя молодих. Канонічним етапом підготовки було прикрашання вільця, що уособлювало древо життя або райське дерево. Цей образ став одним з ключових елементів колекції й зустрічається в оздобленні светра та жилета, орнаменті фартуха з бісеру та елементах вишивки. Традиція підперізувати пояс нареченої рушником знайшла відлуння у сорочці “Меланія” із зав’язками.
Природні фігури були популярними в декоруванні обрядового хліба, символізуючи добробут та саму красу. Коровай прикрашали косами, шишками, квітами, голубками з тіста. Ці компоненти проявляються у вишивці балаклав GUNIA Project, формі сережок та шийних прикрас. Форма давньої прикраси “гривни” продовжується у сеті розімкнутих прикрас «Придане». Вінок молодої “восковиця” переосмислюється у плетених чокерах з бісеру, які можна носити на шиї й голові. У роботі над прикрасами досліджено і класичні сережки-півмісяці, що отримали одразу три інтерпретації у сріблі з позолотою.
Кожна річ довершується детально продуманими елементами декору, вишитими петлями, ручною обробкою швів, помпонами ручної роботи тощо. Окрему увагу було приділено вибору матеріалів, який зупинився на суміші шовку й вовни для сорочок, овечій та мериносовій вовні для в’язаних виробів. Виготовлення одного фартуха з бісеру займає до тижня, адже відбувається вручну. Чимало часу необхідно й на плетіння чокерів, в’язання светра, оздоблення сорочок. Весільною естетикою можна захоплюватися незалежно від сімейного стану. Натхнені українською автентикою речі легко поєднуються з сучасними реаліями та, звісно ж, з любов’ю.
