«Не було іншого вибору, окрім як стати дизайнеркою»: інтерв’ю із засновницею Alice K — Алісою Кукуняк
Бути дизайнером — це час помножений на вміння, не втрачаючи власного погляду, висвітлювати події у світі через одяг. Об’ємний процес, якому залишаються вірними малий процент кріейторів. Поспілкувались з Алісою Кукуняк — засновницею романтичного, але й водночас з домішками панк та хіпі культури бренду Alice K, який пропонує поєднувати базові речі з екстра айтемами. Це інтерв’ю — гарний чекпойнт бренду, якому насправді вже 10 років.
фото: Kateryna Dvoretska
Аліса, я давно за тобою спостерігаю, здається, вже рочків так 5, і мені подобається твоя динаміка. Розкажи, як ти прийшла до рішення створювати та створила свій бренд?
Справжньо, я завжди сміюсь, бо для мене ніколи не було іншого вибору, окрім як стати дизайнером. Пам’ятаєте, у молодшій школі, коли переходиш у старшу, питають: «Ким мрієш стати?» Я написала: «Дизайнеркою одягу». Це було ще в 4 класі, але вже тоді знала, ким я стану…
Так от, я вчилася на дизайнера одягу в місцевому Коледжі дизайну та економіки. Але там було дуже мало дизайну, тільки назва. Після третього курсу мені стало зрозуміло, що це не те, чого я хочу. Сказала батькам, що не буду навіть закінчувати коледж. Там не було жодних справжніх можливостей, я відчувала себе дуже обмеженою. Того року я нічого не планувала все літо, але страх натовкнув на питання: що робити далі? Тоді я запропонувала подрузі з коледжу зробити світшоти. Це було приблизно в 17 років. Й ось я зробила 4 світшоти з ручною вишивкою та бісером. Це були мої перші вироби.
Майстерня Alice K у Чернівцях 
Які саме світшоти?
Світшоти із ручною вишивкою були перші. Спочатку шити речі було моє хобі. Я зовсім нічого не розуміла про модну індустрію, і як все працює з точки зору бізнесу, просто шила одяг, який подобався. Мені здавалося, що прийдуть класні діячі або якийсь бізнесмен і скажуть: «Ти просто роби свою справу, а ми все вирішимо». Можливо, на той момент я не розуміла, що це буде складний шлях. Але згодом відчула, що треба віддати себе цілком і повністю справі. Це було вже десь за останні 3-4 роки, коли я зрозуміла, що ніхто не зробить це за мене.
Перший світшот з вишивкою Alice K 
Хто допомагав тобі розвиватися як дизайнерці одягу?
Момент почати щось створювати насправді настав тому, що поруч була моя мама. Я вже мала деякі навички, вміла шити, і якщо щось приходило в голову, відразу реалізовувала це. Тоді мені потрібно було просто сісти й одразу почати це робити, оскільки коли ідея вже була, вірила, що це може спрацювати.
Я вдячна мамі за підтримку, особливо в ті важкі часи. На початку це був лише спосіб самовираження, але батьки підтримали мене, попри те, що це було не про гроші. У віці 17 років я остаточно вирішила стати дизайнеркою, тоді вони погодились: «Добре, якщо це твоя мета, ми віримо в тебе, і ти зможеш цього досягти». Вони завжди на моєму боці, у нас справжня команда.
Із кого складається команда. Хто за що відповідає?
Наша команда зараз невелика, але вона поступово розширюється. Кожна людина, яка приходить до нас, стає новою частинкою сім’ї Alice K. Команда складається, головним чином, з дівчат-швей. Вони на перетині виробництва. Зазвичай усе йде досить непогано, але в цьому сезоні ми зрозуміли, що попит на нашу продукцію значно зріс. Це було важливим інсайтом. Тож ми розширюємо виробництво, шукаємо нових майстрів і прагнемо збільшити команду.
Я гадаю це інтерв’ю прочитають й ті, хто точно хоче в тебе працювати. Яким критеріям мають відповідати працівники?
По-перше – кваліфікація та сумлінність. Ми не готові йти на поступки в питанні якості виробів. По-друге, для нас важливо, щоб кожна людина в команді відчувала, що работа у бренді – це більше, ніж просто робота, це спосіб виразити себе. Ми хочемо, щоб працівники насолоджувалися процесом створення, а не тільки відраховували час до кінця робочого дня. Це дуже важливо для мене – створити атмосферу, де думка кожного є важливою. Я переконана, що довіряючи досвіду одне одного, ми досягнемо великих результатів.
У мене політ фантазії дуже широкий, але я завжди прислухаюсь до кожного. Дівчата можуть поставити ту чи іншу мою ідею під сумнів, і ми разом перевіряємо. Зараз у нас уже є ресурс для перевірок.
Я бачила ваші футболки з принтами. Ці принти також вашого власного виготовлення?
Усі дизайни розробляємо самостійно. Мені це дуже подобається! Але сам друк поки що виконуємо на окремому виробництві, оскільки наразі в нас ще немає власних потужностей для цього. Але в майбутньому плануємо забезпечити повний цикл.
Алісо, яке було найбільше фіаско на виробництві?
На щастя поки що ми не знали серйозних невдач, а проте нещодавно стикнулися з тим, до чого взагалі не були готові. Ця подія викликала в нас стрес, який тривав майже 4 місяці.
Цього сезону бестселером є, безумовно, спідниця. Ми знаємо, які об’єми тканин і комплектуючих зазвичай потрібно закуповувати, але тут просто стався якийсь неймовірний попит саме на цю модель.
Ми скупили всю тканину, яка була в Україні, і навіть закупили партію із-за кордону. Але через шалений попит мереживо все одно закінчилось, мої дівчата сказали, що ми не зможемо більше брати замовлення, оскільки мереживо більше недоступне. Але клієнти наполягали: «Нам неважливо, яке саме мереживо буде, просто пошийте нам саме цю спідницю».
Була дівчинка, дуже хотіла саме цю спідницю. Я пояснювала, що в нас закінчилось мереживо, яке ми використовували, і ми просто не можемо прийняти її замовлення. А вона все одно наполягала: «Я вже купила казаки під саме цю спідницю. Зробіть мені з будь-якої тканини!».
Ми не були до цього готові. Для мене дуже важливо, щоби бренд Alice K завжди задовольняв очікування клієнтів. Але в цій ситуації наші можливості були обмежені зовнішніми чинниками. Ми робимо все можливе, аби забезпечувати найкращий сервіс, але інколи не все залежить від нас.
Тож ця подія викликала в нас стрес. І так, це можна назвати великим фіаско, оскільки ця ситуація порушила наші цінності.
Ти сказала, що ви замовляєте тканину. Чи мали ви раніше досвід співпраці із закордонними постачальниками?
Переважно ми працюємо з турецькими й італійськими тканинами. Зазвичай вибираємо з їх стокових тканин. Але коли потрібно щось особливе, звертаємося до італійських постачальників безпосередньо.
Насправді в нас уже є база постачальників. Зараз основна проблема та, що ми ще не можемо закуповувати величезні об’єми тканин на фабриках, але водночас ті об’єми, які пропонують нам посередники або стокові італійські фабрики, – для нас уже замалі.
Розкажи мені, будь ласка, ким з українських дизайнерів ти захоплюєшся. Хто для вас є конкурентами?
Я взагалі обожнюю все, що робить команда Багінського – це якість, креатив і взагалі їхні вироби вражають. Вважаю, що їм не те, що в Україні, а й у цілому світі немає конкурентів. Це не тільки про створення, а і про справжню сутність роботи.
Щодо конкуренції, є багато класних українських брендів, які роблять свою справу на високому рівні, але я сприймаю їх не як конкурентів, а як людей, чий досвід варто вивчати.
А як ти вважаєш, у чому особливість Ruslan Baginskiy? Чому їм вдалося?
Вони створюють своє, не звертають уваги на думку інших, не намагаються подобатися комусь, а просто роблять свою справу. У них є мета, у них є візія…
Коли те, що ти створюєш, – це частина тебе, велика та важлива частина. Ти робиш це, бо не можеш не робити, і це приносить тобі задоволення. На мою думку, вони (вся команда бренду) дуже талановиті. Це велике досягнення мати український бренд, який виходить за межі країни. Я завжди вражаюся їхніми ідеями, як вони черпають натхнення… ну, звідки вони беруть це все, я не знаю.
Це вражаюче. Чи встигаєшь слідкувати за всім, що відбувається в модній індустрії України?
Насправді я не завжди маю час слідкувати за всім. Особливо коли є ризик того, що неусвідомлено можна «позичити» чужі ідеї, і вони потраплять до твоїх робіт. Мої ідеї завжди мають бути оригінальними. Інакше можна втратити свою автентичність. Зазвичай черпаю ідеї з предметів мистецтва, фільмів або людей, які мене оточують.
А от ти говорила про постійних клієнтів. А є такий клієнт, який із тобою вже 10 років?
Нещодавно написала одна дівчина. Вона була однією з наших перших покупчинь і тоді придбала светр із ручною вишивкою. От вона написала, що досі носить його. Це її улюблена річ. Такі відгуки дуже гріють душу.
Насправді коли почалася війна, ми не знали, чи зможемо продовжувати свою справу, чи треба їхати мити посуд у Європі… Ми не працювали майже 2 тижні. У перші дні війни я разом із мамою почала шити розгрузки для військових, але потім написав один хлопець, що хоче зробити дівчині подарунок на її день народження, запитав що є в наявності. А потім написав ще один хлопець. І ми зрозуміли, що можемо починати відновлювати роботу.
Було немало дівчат які написали, що коли евакуювались все, що взяли з одягу – наш худі. І це не може не надихати.
Які поради можеш дати для тих, хто знаходиться на початку шляху створення власного бренду?
Головне, що я можу порадити, – це одразу реєструвати торгову марку та свій логотип. У нас була така ситуація: ми помітили, що в Чернівцях з’явився новий бренд, який також мав назву «Еліс», застосовував такий самий шрифтовий логотип, і також використовував рожеву тематику. Чи то їхні власники не дослідили ринок, чи то їхні дизайнери скористалися нашими ідеями, але вони марку зареєстрували, у той час як ми із цим питанням довго зволікали. У такій ситуації нам довелося змінити свій шрифт і логотип.
Тож реєструйтеся, аби потім не було такого, що вас уже почнуть впізнавати за логотипом і фірмовими кольорами, а зареєструє їх хтось інший.
Якби ти мала обрати 2 бренди, з ким бути на одному стенді, хто б це був?
Я б обрала тих, з ким наш бренд візуально мав вигляд у поєднанні та створював завершений образ. Це капелюхи Багінського, сумки Baglet, взуття Качаровської.
Які плани в бренда на наступний сезон та рік?
Хочеться пережити хоча б два наступні сезони. Минула осінь і зима – це було дійсно випробування зі світлом. Ми орендуємо приміщення, де немає доступу для приєднання генератора, минулого разу це був цілий челендж; генератором ми так і не скористалися.
Звісно, маю намір вийти на новий рівень, збільшити обсяги. Коли людина підтримує нас тим, що вона купляє наші товари, дає можливість зростати далі, створювати щось нове, експериментувати. Тому що коли з’являються ресурси, можно почати робити те, чого на початку свого шляху, звісно, не дозволяла. Зараз у нас більше можливостей для експериментів. Якщо якась колекція не вдасться – ми не випустимо. Але витратимо більше часу на те, щоб створити щось більш складне, найцікавіше. Тому мені б хотілося, щоб протягом наступного року років у нас було більше можливостей створювати.
За ці два роки війна нас навчила: які б там новини не були, з ранку поплакав, задонатив, одягнувся і пішов на роботу…
Аліса Кукуняк з мамою 
Фото: Kateryna Dvoretska, @catherine.a
Інтерв’ю: Yanina Bilous
